- 1 -
Пядесять пять, це та пора, коли дари приймати пора,
Умовно кажучи той хліб що дітям все життя дала.
Уклін, спасибі за турботу, за теплоту, за щирість слів
За любов, віру і надію, що кожен з нас узять зумів.
Ту доброту, що з малих літ Ти з материнським молоком дала.
Ту щиру пісню що в дитинстві Ти колисковою співала.
Ту віру в Бога і МОЛИТВУ, що мовчки щиро промовляла
І день у день життю радіти Ти також нас дітей навчала
Що ж - пролетіло життя мов птах сизокрилий такий крилатий
Ти як завжди стоїш одна на порозі своєї хати.
Заміж дочок усіх віддала і весілля гучні зробила
Приїждайте у гості до мене Я вареничків наварила!
Ось онуки біжать до воріт і зяті поспішають у хату
А гостинці в бабусі в руках,як приємно усіх зустрічати
І дивлюсь Я на Тебе рідненька - а Ти зовсім не постаріла!
Щира усмішка Твоя як завжди тільки трішечки посивіла,
І заплакані очі від щастя, й материнська твоя доброта
Вірня, мужня, найкраща
Твоя постать як спогад з дитинства - та Ти ж зовсім іще молода.
- 2 -
Летять літа, мов бистрі води,
І не вернути їх назад.
А нам не віриться сьогодні,
Що Вам уже – 55.
Хай нових днів ще буде безліч,
Без ліку щастя і пісень,
Прийміть вітання найщиріші
В цей світлий ювілейний день.
Здоров’я, щастя зичим не на рік
На все життя бажаєм його щиро.
Щоб радісним і довгим був Ваш вік
З добром, любов’ю, спокоєм і миром.